Гурт, який повернувся через дванадцять років
«Мертвий Півень» з'явився у Львові 1989 року — компанія студентів зібралася в кафе «Старий Львів» на Валовій, а назву підказав залізний флюгер-півень над входом. Далі був той шлях, який зробив гурт легендою: пісні на вірші Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Олександра Ірванця, Сергія Жадана, Тараса Шевченка. «Б'ютіфул Карпати» і «Ми так жили, немов співали джаз…» — тексти, які досі співає майже кожен, хто любить українську музику.
На початку 2010-х гурт розпався. У жовтні 2021-го помер Місько Барбара — вокаліст і один із засновників. А 2023 року «Мертвий Півень» повернувся на сцену після дванадцятирічної паузи, почавши з великого концерту у Львові.
Ужгородський вечір 18 листопада став продовженням цього повернення. Афіша ALIVE була лаконічна: чорно-біле фото зі сцени, зелений напис, дата 18/11, 19:00 і адреса — Капушанська, 20. Партнером події виступив Ungweiser, квитки коштували від 350 до 490 гривень.
Хто вийшов на сцену
Склад, який приїхав до Ужгорода, поєднував старе й нове. Незмінними лишилися Олег «Джон» Сук (бас), Роман Чайка (гітара), Юрій Чопик (акустична гітара) та Олесь Слободян (барабани) — люди, які творили це звучання ще з дев'яностих.
До них додалися нові обличчя: Юрко Рокецький на вокалі, Любко Радомський із саксофоном, сопілкою й флейтою та Андрій Альфавицький на перкусії. На той момент гурт уже випустив два свіжі сингли — ніжний переспів «Гобелена» у співпраці з Христиною Соловій та live-версію.
Саме через це поєднання ужгородський концерт слухався не як ностальгійний вечір «згадаймо, як було», а як робота живого гурту, у якого попереду ще щось є.
Вокал, який не тримав дистанції
Найяскравіше на фото читається робота фронтмена. Він то ставав на коліна просто на краю сцени, то присідав на моніторну колонку, то простягав руку вгору, ніби хотів дістати до стелі. Мікрофон майже завжди в обох руках.
Простір ALIVE тут спрацював на користь: невелика сцена, світлодіодні панелі з бульбашковим візерунком у синьо-рожевих тонах, важка червона завіса позаду. Між першим рядом і краєм помосту — метр, не більше.
Зал, що світив телефонами
На кількох кадрах видно те, заради чого такі концерти й відбуваються: темна зала, і в ній — десятки піднятих телефонів із увімкненими ліхтариками. Це той момент, коли зал перестає бути глядачами й стає частиною виступу.
Ужгород 2023 року — місто, куди приїхали тисячі людей з інших регіонів, і концерт «Мертвого Півня» зібрав дуже різну публіку: тих, хто слухав ці пісні ще в дев'яностих, і тих, хто дізнався про гурт уже після повернення.
Що лишилося
Тридцять чотири роки від заснування, дванадцять років мовчання, новий вокаліст і саксофон, якого раніше не було, — і повний зал в Ужгороді на Капушанській у листопаді 2023-го.
Пісні на вірші Андруховича й Неборака, написані ще до незалежності, того вечора звучали так, ніби їх щойно написали. Мабуть, це і є найкраще, що можна сказати про повернення.
Фото: ALIVE
