Театр без сценарію
Плейбек-театр — це різновид імпровізаційного театрального мистецтва, де немає ані заздалегідь прописаних ролей, ані сюжету. Вистава народжується просто під час показу: хтось із залу розповідає свою історію, а актори тут-таки перетворюють її на сценічне дійство — рухом, голосом, тілом, музикою.
Це означає, що двох однакових вистав не буває. Кожен показ складається з живих історій саме тих людей, які цього вечора прийшли в зал.
«Станція Уж»
Того вечора грала збірна команда плейбекерів «Станція Уж». Її історія почалася весною 2022 року: після початку повномасштабного вторгнення до Ужгорода приїхали плейбек-актори з різних міст — Харкова, Дніпра, Одеси. Вони зустрілися вже тут, як переселенці, й вирішили не припиняти працювати, а об'єднатися в новий колектив.
«Станція Уж» лишилася в місті надовго: згодом команда зіграла понад вісім десятків плейбек-перформансів, провела близько двохсот майстер-класів, курс для дорослих «Плейбек-театр і soft skills» та відкрила підліткову студію. Але травень 2022-го — це самий початок цієї історії, коли колектив щойно склався.
Той вечір в ALIVE
В анонсі ALIVE подія була описана так: «У неділю, 15 травня до нас завітає унікальний Плейбек Театр, де саме Твоя історія може бути зіграна неймовірними акторами!»
І далі — про те, чому цей формат був потрібен саме тоді: «Плейбек-театр — мистецтво, що має цілющі властивості, допомагає людям почути одне одного, відновити сили, зняти напругу, відчути єдність та тепло підтримки».
Окрему роль того вечора відіграв звук: глядачів занурили у спеціальне акустичне поле, створене студією «Чуєш, Бачиш». Кількість місць була обмеженою.
Кадрів із цієї вистави лишилося всього чотири, і вони дуже точні.
На одному — порожня сцена перед початком: важка червона оксамитова завіса на всю висоту й чотири однакові віденські стільці з червоними сидіннями, виставлені в ряд. Це класична сценографія плейбеку: стільці для акторів, і більше нічого.
Два кадри — чорно-білі. На першому четверо виконавців у чорному зігнулися разом у щільній групі, майже сплівшись; на другому вони вже сидять на тих самих стільцях, поклавши руки на коліна, і дивляться в зал — момент тиші між історіями.
І один кольоровий: синє й червоне світло ділить сцену навпіл, четверо акторок підтримують п'яту, яка відхиляється назад, — вони буквально тримають людину на руках. Це і є плейбек: чиясь історія, яку в цю секунду проживають за неї інші.
Мистецтво, що зцілює
Травень 2022-го був місяцем, коли багатьом просто не було з ким проговорити те, що з ними сталося. Плейбек-театр запропонував інший спосіб: розкажи — і побач свою історію збоку, зіграну людьми, які тебе почули.
Того вечора в ALIVE це спрацювало. Актори, що самі щойно виїхали з Харкова та Дніпра, грали історії тих, хто сидів у залі.
Фото: ALIVE
