Є концерти, які легко переказати, і є такі, які легше показати. Цей — з других. Але щоб зрозуміти, чому в неділю ввечері підвал на Капушанській гудів так, ніби надворі не березень, а розпал фестивального літа, варто почати не з фотографій, а з того, хто саме приїхав до Ужгорода.
Вінницька школа хардкору
Sick Solution — гурт із Вінниці, заснований 2016 року. Починали вони з постхардкору й металкору, орієнтуючись на Parkway Drive та Architects, і 2019-го випустили чотиритрековий EP «воспоминания». А вже навесні 2020-го синглом «GODZILLA» різко змінили вектор — у бік новітнього хардкору в дусі Knocked Loose і Nasty.
Ця зміна спрацювала: за підсумками 2021 року Sick Solution отримали звання найкращого українського метал-гурту за версією премії The Best Ukrainian Metal Act. Вокаліст гурту Артем Трубецькой в інтерв'ю формулював їхній підхід просто: «Ми за вайб і енергетику» — коротка форма, в'їдливий текст, максимум роботи з натовпом. І окремо перелічував, з чого складається вдалий концерт: хороший апарат, професійний звукач, відповідальний організатор, публіка — й енергетика.
Sugar Honey Iced Tea у повному складі: краватки, сорочки й жодного спокою
Ужгород як фінальна крапка туру
До ALIVE гурт приїхав не окремим візитом, а останньою зупинкою маршруту. В анонсі на сайті культурного центру так і було написано: «Вінницька школа хардкору — Sick Solution збирає друзів і відправляється у епік-тур Україною», а далі — список: 1 березня Рівне, 2-го Луцьк, 3-го Хмельницький, 8-го Тернопіль. Ужгород, 10 березня, 18:30 — фінал.
Обіцяли теж без напівтонів: «велике мош-піт коло, стейдждайв, швидкісні сьоркл піти, а також забійна порція розривних треків — нові композиції в купі з потужними колабораціями». Слово «друзі» в анонсі було не фігурою мови: вечір розділили між кількома гуртами.
Намальований логотип гурту на світлодіодному екрані за спинами музикантів
Білі сорочки й зелені краватки
Найбільше кадрів того вечора дісталося сцені, на якій стояв гурт у білих сорочках і смугастих зелено-синіх краватках — на світлодіодному екрані за їхніми спинами світився намальований від руки логотип Sugar Honey Iced Tea. Контраст був майже комічний: офісний дрес-код, акуратно заправлені сорочки — і абсолютно нестримна подача.
На знімках видно, як вокаліст то розводить руки над головою, то згинається до мікрофона, то закидає голову назад; басист із довгим світлим волоссям майже не тримається на місці; за барабанами TAMA — третій учасник, а рожеві світлодіодні панелі обабіч сцени фарбують усе то в малиновий, то в фіолетовий.
Коли світло стало фіолетовим
Далі кадри змінюють тональність. Дим-машина працює вже не епізодично, промені прожекторів ріжуть повітря згори, і на сцену виходить вокаліст із довгим волоссям, роздягнений до пояса — на одному зі знімків він ловить світло спиною, на іншому кричить у мікрофон майже впритул до об'єктива.
І поруч — кадр, який пояснює цей вечір найкраще: гітарист у білій сорочці й краватці сидить майже на підлозі за барабанною установкою, схилившись над грифом. Ніякої пози, ніякого «рок-зіркового» жесту — просто людина, зайнята своєю справою серед диму й гуркоту.
Що лишається
Хардкор рідко залишає після себе довгі спогади в деталях — він залишає відчуття. Того вечора в ALIVE воно було дуже конкретним: маленька сцена, до якої можна дотягнутися рукою, тісний зал, гурт, який проїхав пів країни і в останньому місті віддав усе, що залишилось.
Дякуємо всім, хто прийшов, і всім, хто вийшов на цю сцену.
Фото: ALIVE
