Сімнадцяте березня 2024-го не було в ALIVE вечором одного гурту. Афіша називалася без зайвої скромності — «Зірки інді-року», і під цією назвою на Капушанську, 20 приїхали одразу три склади: Левко, Онісука Тайгер і хедлайнери вечора, одеські «Сонячні Котики». Початок — о 18:00, квитки коштували від 249 до 299 гривень.
«Справжні одеські розбишаки»
Саме так — «справжні одеські розбишаки повертаються та готові знову грати для вас в оригінальному складі» — ALIVE написав про «Сонячних Котиків» в анонсі події. За цим коротким рядком стоїть довша історія: одеський гурт, що виріс із домашніх, майже кімнатних записів другої половини 2010-х, встиг зробити паузу — і повернувся на сцену саме у 2024-му. Їхня музика тримається на простих речах: короткі пісні, живий трохи «нерівний» звук, тексти, у яких ніжність і злість спокійно вживаються в одному куплеті.
Для Ужгорода це не було першим знайомством. Ще в жовтні 2023-го ALIVE збирав вечір молодих зірок українського інді, і серед імен на тій афіші був Валя Самурай — фронтмен «Котиків». Тож березневий концерт виглядав радше як продовження давньої розмови, ніж як перше побачення.
Три імені, три настрої
Анонс вечора ALIVE написав так, як пишуть про друзів, а не про артистів. Про Левка: «робота в реанімації навчила левка лише одній речі: якщо пульсу нема, то треба файно розкачати». Про Онісуку Тайгера — жартівливий рядок японською з обіцянкою гараж-року разом із братом Денисом. І про хедлайнерів — те саме коротке «повертаються в оригінальному складі».
Три різні гурти в одному вечорі — це завжди трохи хаос: спільний бек-лайн, швидкі перестановки між сетами, музиканти, які до і після власного виступу просто стоять у залі серед глядачів. Але саме з цього хаосу й народжується та особлива, майже квартирна атмосфера, за яку люблять інді-вечори.
Що справді видно на кадрах
На фотографіях того вечора сцена ALIVE — це кілька квадратних метрів дерев'яної підлоги, застеленої червоним килимом, барабанна установка TAMA, старий комбопідсилювач, поставлений просто на стілець, і густа мережа кабелів під ногами. Позаду світяться LED-панелі з логотипом ALIVE, а фіолетово-синє світло перетворює будь-який швидкий рух на розмиту пляму.
Тут добре видно деталі, які ніколи не потрапляють в анонси: бас-гітару з червоно-квітковим пікгардом, червоні кеди просто на педалборді, гітариста у в'язаному светрі в смужку з червоною напівакустикою, вокаліста, що зривається з місця й співає майже у стрибку. І пластикові пляшки з водою, поставлені під фермою, — найчесніша деталь будь-якого клубного концерту.
Зал, до якого рукою подати
У ALIVE відстань між першим рядом і мікрофонною стійкою вимірюється кроками, а не метрами. Частину кадрів фотограф зняв згори, з балкона, — і саме звідти найкраще видно, як сцена й зал того вечора існували в одному тісному кадрі: музиканти майже на рівні очей, глядачі — на відстані витягнутої руки.
Чому цей вечір варто пам'ятати
Такі концерти рідко потрапляють у великі підсумки року. Але саме вони тримають місто живим: коли гурт, що повернувся після паузи, грає в Ужгороді у неділю ввечері, а поруч на тій самій сцені пробують свої нові пісні ще двоє артистів — це і є та сама культурна тканина, з якої потім складається історія. Дякуємо всім, хто прийшов і залишився до останнього акорду.
Фото: ALIVE
